Писанка. Світле свято Великоднє (писанкарство)

 Мета і завдання: вивчення традицій нашого краю у виготовленні писанок.

Завдання: створити своїми руками писанки.

Наочність: писанки розфарбовані: кошик з писанками, схеми для роботи з писанками.

Форма роботи: індивідуальна.

 ПЛАН ЗАСІДАННЯ

1. Організаційний момент.

 2. Розповідь бібліотекаря про:

Ø історію створення писанки;

Ø значення писанок;

Ø символіка кольорів;

Ø фарби для писанок.

3. Практична частина:

Ø повторення правил техніки безпеки при користуванні робочими приладами;

Ø ознайомлення з схемами;

Ø виготовлення писанки;

Ø оформлення писанки.

  ХІД ЗАХОДУ

Бібліотекар: Пташине яйце, розписане мініатюрним орнаментом, називають писанкою. Назва її походить від слова “писати”, тобто прикрашати орнаментом. Оздоблюються писанки геометричним, рослинним зооморфним (риби, птахи, звірі, людина), пейзажним орнаментами, християнськими символами. Писанка – одна зі стародавніх форм українського народного розпису, у якому наші пращури втілювали свої прагнення, віру. Писанка – це символ весни, сонця, повернення природи до життя. Багато народів світу шанували яйце і мали власну атрибутику його возвеличення у багатьох стародавніх народів збереглися перекази, в яких яйце виступає джерелом життя, світла, тепла, навіть зародком усього всесвіту.

Звідки ж пішла традиція оздоблювати яйце в Україні? Досліджуючи матеріали археологічних експедицій з вивченням трипільської культури (V-ІІ тис. до н.е.), вчені побачили на кераміці орнаментальні малюнки, які дуже нагадують орнамент на сучасних українських писанках. Так зображена на малюнку богиня Лада дуже нагадує образ Берегині. Їх поєднують благально піднесену догори руки та інші характерні елементи. На території України писанкарство набуло найбільшого поширення за часів Київської Русі, в Х-ХІІІ ст.

Запроваджуючи християнство на Русі, церква вдало використала язичницькі вірування і народні звичаї, в тому числі й святкування Великодня навесні як пробудження всього живого на землі, що збігалося з християнськими пасхальними святами на честь воскресіння Ісуса Христа. Звичайне куряче яйце недовговічне, тому в Київській Русі майстри майоліки у великій кількості виготовляли керамічні розписані яйця, і це дало змогу багатьох поколінням милуватися ними. Найулюбленішим мотивом був мотивом сосонки – яскраво-зеленої травички, що найперша прокидається після зими і піднімається, сповіщаючи про прихід весни. Улюбленим кольором майстрів був жовтий та світло-зелений на темному, здебільшого коричневому або чорному тлі. Такі писанки можна побачити у Державному музеї історії України.

Татаро-монгольська навала на Русь припиняє діяльність ремісничого цеху, який репродукував українські писанки з глини, що експортувалися в інші країни. У цей період поступово розвивається писанкарство, починається розподіл традицій мистецтва за регіонами. За період ХІІІ до другої половини ХІХ ст. у писанкарстві майже не виникає нових елементів. Найдавніші писанки, виготовлені з курячих яєць, зберігаються в музеях і датовані другою половиною ХІХ – початком ХХ ст. Вони мають характерні ознаки кожного регіону їх виготовлення.

В Україні писанки виконують обрядову, ігрову, декоративну та інші функції. Обрядова функція писанки пов’язана зі святкуванням перших днів Паски. Зі свячених писанок починався великодній обід, їх дарували на знак поваги, любові, з побажанням добра. Писанки були своєрідним оберегом у хаті, тому їх намагалися зберегти до наступної весни.

Матеріалом для писанки є пташине яйце. За технікою виконання сучасній писанці передувала крашанка – яйце пофарбоване в один колір рослинними фарбами. Пізніше з’явилася крашанка, яка побутує й до цього часу. Із кінця ХІХ ст. поряд із писанками створюються дряпанки і мальованки. Дряпанка – це крашанка, на якій орнамент видряпано голкою або металевим стержнем. Мальованка – це яйце, розписане фарбами за допомогою пензля. Часто в оздобленні писанок використовують поєднання двох і більше прийомів розпису ( крашанка, мальованка, дряпанка). У 80-х роках ХХ ст. до писанкарства звертаються професійні художники, народні майстри старшого покоління.

Мудрі люди кажуть: "У світі доти існуватиме любов, доки люди писатимуть писанки". Кожна писанка - це ніби маленький світ. Тут і небо із зорями, і вода з рибами, і дерево життя з оленями й птахами, і засіяне поле, і трибанні церкви - усе це вималюване у певному порядку для того, аби підтримати лад та рівновагу у нашому світі.

Історія писанок як символу весняного відродження природи сягає у далеке минуле і пов'язана з ритуалом весняного відродження на землі. Перетворювати звичайне куряче яйце на чарівну писанку за старих часів уміла кожна слов'янська жінка. Хранителька домашнього вогнища повинна була з року в рік «оновлювати світ». Для цієї святої справи їй, окрім яєць, потрібні були: непочата вода, непочатий вогонь, нові горщики, нова полотняна серветка, бджолиний віск, свічка, фарби, розламана надвоє кісточка-вилка, узята з півнячих грудок.

Непочатий вогонь добував господар сім'ї, непочату воду господиня брала опівночі з семи джерел. Фарби добували з пелюсток квітів, кори, коріння і листя дерев. Узор майстрині не вигадували, а списували з торішніх писанок - з року в рік, від бабусь-прабабусь. А до предметів, причетних до приготування писанок, ніхто, окрім самої господині, не смів навіть торкатися.

Так писали писанки наші далекі предкині, наші прабабусі. Ця традиція нараховує вже близько 8 тисяч років. Звичайно ж, з часом правила писання спростилися. Вода проста, кип'ячена, писанок - спеціально виготовлений у вигляді невеликої металевої воронки, а фарби беруться як «від Бога, так і від людей». Але традиція проминула всі труднощі і змогла вижити й донині.

Символіка кольорів

Червоний - мабуть є найбагатозначнішим кольором і найдавнішим. Символізує добро, радість життя, для молодих - надію на щасливий шлюб. Саме червоне яйце є головним символом Воскресіння, жертовності і небесного вогню. Символізує також пролиту за людей кров воскреслого Спасителя і радість життя.

Жовтий - небесне світило, тепло, врожай.

Зелений - означає весняне пробудження природи, надію, життя.

Блакитний - небо, повітря, чистота і здоров'я

Бурий, коричневий - землю і її приховану життєдайну силу.

Чорний - колір ночі, потойбіччя, всього невідомого і таємного. В писанці, будучи тлом, виявляє силу інших кольорів, так само, як в житті темрява дає змогу зрозуміти, що таке світло. Також символізує нескінченність життя людини, продовження буття після смерті.

Фарби для писанок

Фарби, які використовуються для забарвлення писанок, можуть бути як природного, так і синтетичного походження. Наприклад, жовтий колір виготовляли з кори яблуні-дички, яку відварювали і настоювали. Таку фарбу називали «яблінкою», або «жовтилом». Жовтий колір можна отримати також з гречаної соломи, а з гречаної полови — бурий. Зелений колір добували з полови конопляного насіння. Чорний колір діставали з лушпиння соняшника. Брунатний — з лушпиння цибулі або з настою дубової кори, а також з кори вільхи. Червоний — з настою звіробою. Але вже ближче до наших часів червону фарбу виготовляли з червоного або сандалового дерева, яке привозили з Бразилії українські емігранти. Трісочки цього дерева запарювали з гарячою водою і отримували гарну червону фарбу, яку називали «бразолія». До природних барвників обов’язково додавали галун (алюмокалієві квасці), для кращого зафарбовування. Тому в деяких місцевостях України писанки називали галунками. Фарбовані у таких барвниках писанки не боялися світла і мали гарні ніжні відтінки.

Орнаменти писанки

Поділ поверхні писанки

Пам'ятаєте дитячі скоромовки, в яких вживають числа? А казки, в яких неодмінно присутні або три царства, або три сестри? Для наших предків числа були священними, у кожного було своє значення і своя сила. Тому поділ поверхні яйця на певну кількість частин і стале повторення деяких елементів не випадкові.

Поділ на два передавав уявлення про два світи. На три ділили найчастіше по вертикалі, так позначали три небесних сфери. При поділі на чотири утворюється хрест, що означає чотири сторони світу.

Класичний поділ півсфер на чотири частини, кожна з яких поділена на три, передає уявлення про чотири пори року з трьома місяцями. За іншими уявленнями світ ділився і на шість сторін. Таку просторову орієнтацію передає шестикутна зірка.

Досліджуючи писанки, вчені висловили здогад про те, що в давнину існував восьмирічний календарний цикл. У народній міфології небо має вісім сфер - "облоків": сім синіх, а восьме червоне, на якому сидить сам Бог.

Дуже цікавий поділ на сорок частин, так звані сорококлинці. Кожен клинець позначав якийсь вид людської діяльності або явище природи, а в християнському баченні - сорок днів посту.

Значення символів на писанках

При поділі яйця утворюються поля різної форми і величини. Вони становлять основу для розміщення елементів орнаменту. Кожен із таких знаків прийшов до нас із глибини віків, проте більшість із них можна прочитати, бо навіть дуже дивні знаки в своїй основі виражають близькі і зрозумілі нам предмети. Ми, як і наші давні предки, радіємо першим весняним листочкам, зачудовано слухаємо спів жайворонка, милуємося плином ріки. Щоб висловити вічне, наші предки створили символи. Давайте розглянемо найголовніші з них.

Сонце

Життя давніх людей було дуже складним. Важко було пережити холодну зиму, дочекатись нового врожаю. Прихід довгожданої весни сприймався як народження нового сонця, визволення небесного світила від сил темряви. Тому із символом сонця пов'язано все найкраще, що є в людському житті. Серед язичницьких богів Дажбог - сонячний бог - був одним із головних. У християнстві сонце також стало символом Бога, оскільки Бог - це світло.

Хрест

 

Один із сонячних знаків, символ всесвіту, чотирьох сторін світу, чотирьох вітрів, чотирьох пір року. Походить від схематичного зображення птаха, в давнину сонце уявлялось птицею, що летить по небу.

У християнстві хрест - символ страждання, смерті й воскресіння, яким церква все починає, благословляє і освячує.

Сварга, або ламаний хрест

Знак святого вогню, сонця і вічного руху. Один із найстаріших знаків узагалі. Найперші його зображення знаходять на виробах первісних мисливців, а це близько тридцяти тисяч років тому! За народними уявленнями сварга провіщала добро і захищала від темних сил. Різновиди свастики широко використовуються не лише у писанкарстві, а й у вишивці, кераміці, різьбі по дереву.

Ружа, рожа, розета, зірка

Символізує сонце і вранішню зорю. Містить в собі косий хрест, прямий хрест, а також лівосторонню і правосторонню свастики. В народній символіці -  незмінний символ любові. Подарувати писанку з ружею означало освідчитися в коханні.

Грабельки, гребінці, трикутнички з гребінцями

 

Належать до символів, що пов'язані з водою. Зображають хмари і дощ. Писанки із грабельками писали в посуху, гадаючи, що написавши цей знак, можна викликати довгождані небесні води.

Олень

Символ достатку, багатства. Існує ще з часів первісних мисливців, коли м'ясо цієї тварини було основною їжею, шкіра була потрібна для пошиття одягу й спорудження житла, а з кісток та рогів виготовляли зброю і прикраси. В народній міфології небесний олень на своїх рогах несе сонце.

Кінь

Символ коня також пов'язаний із поклонінням сонцю. За древніми переказами сонце їде небом на колісниці, запряженій огненними кіньми. В християнстві кінь - образ безстрашного віщуна віри, нестримного, готового до самопожертви.

Птах

Символ зародження життя, родючості, приплоду, достатку, напівземна, напівнебесна істота. Півень вважався провідником Божого сонця й сторожем проти зла, голубки - символом любові, вірності і злагоди. У християнстві птах - символ вознесіння до Бога.

Качині лапки, Божа ручка, рукавичка, дідові пальці

Пташиний слід також був оберегом, як відбиток руки язичницького Бога-Сонця, яке, як ми вже розповідали, в давнину асоціювалося з птахом. Подібні знаки символізували владу, заступництво, цілісність - все те, що пов'язувалося з пошаною до руки.

Дерево життя, або вазон

Древо життя, або ж Світове дерево, символізує єдність усього світу. Це своєрідна модель Всесвіту, де для кожної істоти, предмета чи явища є своє місце. Це також посередник між світами - своєрідна дорога, міст, драбина, якими можна перейти до Вишнього світу. В образі древа поєдналися уявлення про час, простір, життя і смерть. На горизонтальній площині світове дерево і простір довкола нього діляться на чотири частини, відображуючи уявлення про час (ранок, день, вечір, ніч; весна, літо, осінь, зима) і простір (схід, південь, захід, північ). На вершечку дерева днює сонце, саме його «рух» зумовив чотиридільний «поділ» простору довкола нього. По вертикалі дерево ділиться на три частини: нижню - коріння (підземний світ), середню - стовбур (земний світ) та верхню - крону (небесний світ). Із кожною з цих частин пов'язані певні істоти. Внизу, побіля коріння, мешкають змії, жаби, риби, водоплавні птахи і тварини, бо нижня частина дерева символізує не лише підземний світ, а і й воду. У середній частині, на землі, довкола дерева гуртуються великі тварини: тури, олені, коні, ведмеді, вовки. Це також світ людей.

У верховітті Світового дерева селяться птахи і бджоли, тут же розташовані й небесні світила. У міфологічних уявленнях світ членується на три виміри: людина (мікрокосм), суспільство та всесвіт (макрокосм). Або ж літописні яв, нав і прав - світи сучасний, потойбічний та ідеальний - небесний. Причому всі явища природи, події у суспільстві і переживання окремих людей відбувалися однаково як у кожному з цих трьох вимірів, так і в них усіх водночас як у єдиному організмі. А дерево є посередником між цими світами, або розміщує ці світи на собі. За його допомогою можна переходити з одного світу в інший (у світ предків, у небесний світ). Дерево життя найчастіше зображають у вигляді деревця з квітками у вазоні. Поширеною його назвою на писанках є «вазон».

Найпростішим позначенням дерева-сім'ї є, можливо, стовбур із трьома гілочками - батько, мати і дитя. У християнстві - символ Божої мудрості

За народними віруваннями, посеред раю стоїть велике дерево - Дерево Життя. Воно покриває собою весь рай, має листя й плоди всіх дерев. Саме на ньому знаходяться три брати -Сонце, Місяць і Дощ, або їх християнські заступники - Господь і святі Петро і Павло. Позначає вісь всесвіту, яка з'єднує в собі три світи - підземний, земний і небесний, так звані казкові "три царства". Символ природи, що вічно оновлюється.

.

Писанка з дубовим листям

Дуб в українських традиціях завжди асоціювався з силою і могутністю. Дубове листя - улюблений мотив у вишивці чоловічих сорочок.

За дохристиянськими віруваннями, світовим деревом був саме дуб. В дуба найчастіше влучає блискавка, а тому він - ще й символ Божого грому.

Триріг, або триніг

Один із найстаріших символів сонця, а також знак святого числа "три".

Сосонки, смерічки, ялинки

Вважаються символами вічної молодості, здоров'я, росту і безсмертя.

S-подібний знак вічності

Це знак єднання протилежностей, на якому тримається світ.

«Боротьба» тепла й холоду, дня і ночі, світла й темряви, чоловіка і жінки, але між цими двома «полюсами» - знак єдності, знак первопочатку і вінця завершення.

Квіти

Образ квітів в українській традиції багато чому подібний до образу зірок. Квіти і зірки символізують душі людей, а образ квітів більше пов'язаний із дітьми.

За традицією, жінкам, які довго не мають дітей, радять розмальовувати писанки квітами і дарувати їх дітям. Оселя, сповнена дитячим сміхом, - немов Божий квітник.

Завиток, змій, спіраль

Завиток, спіраль або змій, як символ життєвої сили та зародження життя, відомий у мистецтві з найдавніших часів. Завиткові форми дуже часто трапляються у природі: галактики, мушлі, бруньки, паростки, рельєфні заглиблення шкіри на долонях, подвійна спіраль молекули ДНК, що є в кожній клітині живого організму.

Спіраль є символом часу, циклічних ритмів року, народжень і смертей. Вона позначає розвиток, рух до вдосконалення. За давніми віруваннями змій був володарем земних вод, богом прадавнього океану - хаосу, з якого постав світ. Змієві приписували безсмертність, мудрість і лікувальну силу. Писанки зі спіралями дарують на здоров'я.

Сорок клинців

Трикутники часто зображують у поєднанні один з одним. Вважають, що трикутник, розміщений вершиною догори (полум'я), символізує чоловіче начало, стрижень духовності, творчість; а вершиною донизу (чаша) - начало жіноче, лоно, що приймає, мудрість. У поєднанні вони, ясна річ, означають повноту, процес творення і збереження всесвіту, родючість. Це ромб, квадрат або шестикутна зірка. Символіку впорядкування, розвитку і родючості має також площина, всуціль вкрита трикутниками, тобто писанковий мотив «40 клинців». Таких трикутничків-клинців на писанці може бути і 48, і понад 50. Сім «сороківок» - дитя перебуває у материнському лоні. Вважають, що число 40 означає зупинку - випробування перед виходом. Утім чотирикутник може стати «могилою» для тих, хто необізнаний з істинними законами або ж не має надії. Давньоєврейське слово, що відповідає цифрі «4» - «далет», тобто ДВЕРІ. Писанка «40 клинців» ще й позначає 40 днів Великого посту, що провадить до вдосконалення і найбільшого свята та нагадує про 40 років блукань по пустелі Божого народу - до цілковитого визволення від рабства.

 Безконечник або кривулька

Символ води. За міфами і легендами різних народів, вода існувала ще до створення світу у вигляді первісного «синього моря». Саме з неї постали земля, сонце і все живе. Тому вода є символом вічності і, водночас, плинності часу.

Вода також є посередником між світом живих і потойбіччям. На «той світ» у казках можна потрапити через криницю або переправившись через річку чи море. На Великдень кидали на воду шкаралупки із крашанок, таким чином ніби повідомляючи предкам, що їм уже час святкувати їхню Пасху. Воду як втілення жіночого життєдайного начала вважають джерелом родючих сил природи. Водою, як і вогнем, очищаються від бруду тілесного і душевного. Символіка очищення лежить в основі християнського обряду хрещення. Сльози - також очищують. До того ж, як і вода, вони є посередниками між світами - щиро плачучи, людина ніби омивається й очищується. Будучи необхідною для всього живого, вода водночас могла бути злою і невблаганною в час весняної повені.

Символічні зображення води - це прямі чи хвилясті лінії, «безконечник», орнаментальні зображення - зигзаги, хвилясті візерунки.

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА: ЯК ЗРОБИТИ ПИСАНКУ

 Необхідні матеріали, прилади та технологія написання писанок.

Сьогодні ми з вами пройдемо маленький творчий майстер-клас з малювання та розпису писанок. Для мене це теж буде перший досвід у такій справі, і сподіваюсь нині з під кісточки, вийде перша писанка. А далі спробую описати весь цей непростий процес поетапно і навіть зафіксувати його.

Отож, для початку треба купити яйця (бажано білого кольору), барвники (для тканин), оцет, писачки, віск, свічку та шприц (він знадобиться для видування жовточка та білочка майбутньої писанки).

Для початку беремо яєчко та з допомогою голки (чи інших колючих предметів) пробиваємо у ньому дірочки: одну вверху, та іншу внизу. Причому верхня дірочка має бути маленькою, а нижня трошки більшою (для швидшого витікання рідини). Далі беремо шприца, набираємо в нього повітря, втикаємо у меншу дірочку та витискаємо повітря, а з ним і нутрощі нашого яєчка через другу дірочку у якусь посудину. Тут треба бути обережним, щоб наше яєчко часом не розкололось.

Після того заліплюємо дірочки воском, щоб космічні енергії яєчка не гуляли куди не слід. Робимо це з допомогою писачка, у який набираємо віск та розтоплюємо його на розпаленій свічці.

Наступним кроком є занурення яєчка в оцет. Робиться це з метою очищення його від всяких темних сил в обличчі мікробів та для гарнішої окраски. Після восково-ванної процедури розмальовувати яєчко буде значно легше.

І нарешті, приступаємо до самої творчої, художньої частини – розпису нашого яєчка. Розписувати його будемо з допомогою писачка та воску, спершу намалюємо візерунок.

Для поділу поверхні яйця і нанесення малюнків потрібен простий олівець, гостро заточений і бажано не дуже м'який, щоб лінія на шкаралупі була не дуже темною.

Писачок - інструмент, за допомогою якого наносять воскові або парафінові лінії на поверхню шкаралупи або покривають воском окремі фрагменти орнаменту. Писачки бувають різні за конструкцією, в залежності від місцевих традицій, але принцип один - це трубочка переважно з металу, що добре втримує тепло - міді, бронзи, латуні, прикріплена до палички-ручки.

Свічка, що може бути з воску або парафіну, кріпиться до підставки металу, що має бути стійкою і з гострим краєм, об який знімаються надлишки воску з писачка. Найпростіша і найзручніша підставка - звичайна бляшанка.

Для фарбування писанок приготуємо набір розчинених анілінових барвників, що призначені для фарбування вовни. Фарбу, приблизно, половину чайної ложки, висипаємо у банку місткістю 0,5 л та заливаємо її 250-300 гр. окропу. Воду для розчинення барвників бажано брати м'яку. Фарбувати писанки можна тоді, коли фарба повністю охолоне до кімнатної температури. Основні кольори барвників - жовтий, зелений, червоний та чорний. Рідше використовується синій, фіолетовий, оранжевий та коричневий кольори.

Для більш якісного фарбування поверхні шкаралупи приготуємо 9% розчин оцтової кислоти (харчовий оцет) у 0,5 л банці - 300 гр., а для написання писанок способом відбілювання - розчин будь-якого відбілювача для білизни, наприклад, 2-3 ст. ложки "білизни" на 300 гр. води. Потрібні ще чисті ганчірки, що добре вбирають вологу, та ложки, якими опускаємо писанки у фарбу,- вони беруться для кожної фарби окремо.

Отже, візьмемо у ліву руку яйце, а в праву олівець та нанесемо олівцем лінію навколо яйця, що поділить поверхню на дві рівні частини вздовж. Потім кожну половину ділимо ще на дві частини, маємо вже 4 частини, після цього робимо поділ писанки поперек, таким чином отримуємо 8 рівних частин-трикутників на поверхні яйця. Такий поділ є зручним для подальшого нанесення малюнку на шкаралупі, причому ці лінії можуть бути наведені пізніше воском, а можуть бути і як допоміжні для правильного нанесення малюнку. Далі наносимо олівцем малюнок, після чого починаємо роботу з воском.

Запалюємо свічку та нагріваємо над полум'ям писачок, який потрібно тримати у правій руці на зразок ручки або олівця. Після того, як писачок достатньо нагріється, набираємо зі свічки всередину трубочки парафін чи віск , він розтоплюється у трубочці і, стаючи рідким, витікає через нижній отвір писачка.

Наносимо писачком воскові лінії на поверхні яйця, але тільки ті, що на зразку є білими. Це, як правило, ті, що ділять поверхню яйця на рівні частини або контури фігур. Тут потрібно зауважити, що справжній віск дає більш тонку, "тугішу" лінію, а парафін легше розтікається на поверхні і дає лінію більш широку. Час від часу писачок слід злегка підігрівати в полум'ї, набирати новий віск та при потребі чистити писачок шматочком сталевого дротика.

Після того, як нанесені всі лінії, що мають залишитись білими на 3-4 секунди опускаємо яйце в оцет, обережно виймаємо його, не витираючи, опускаємо на ложці у фарбу. Якщо на писанці серед інших кольорів жовтий колір, тож яйце в першу чергу опускаємо в жовту фарбу. Час фарбування яйця залежить від якості шкаралупи, - в середньому 5 хвилин.

Виймаємо яйце з фарби, обережно витираємо його ганчіркою та чекаємо ще кілька хвилин до повного висихання поверхні. Далі знову нагріваємо писачок та покриваємо воском ті ділянки малюнку, які на готовій писанці будуть жовтого кольору. Далі опускаємо писанку у червону або зелену фарбу, в залежності від малюнку, покриваємо воском наступні потрібні ділянки, відповідно ті, що на готовій писанці мають бути червоного або зеленого кольору. Якщо тло писанки є чорним, то нарешті писанку опускаємо до чорної фарби. Фарба перекриє всі ділянки шкаралупи, що залишились не покриті воском.

Якщо нам потрібно виконати писанку, що має біле тло, то після нанесення всіх кольорів на поверхню потрібно опустити писанку в розчин відбілювача до повного відбілювання тла, потім промити писанку в проточній воді. Так виконується писанки методом відбілювання (або відмивання). Коли всі кольори нанесені, віск з писанки можна зняти. Робимо це над свічкою, підносячи писанку до полум'я збоку і витираючи ганчіркою розтоплений віск. Можна також покласти писанку до печі або духовку, коли віск розтопиться, повитирати його залишки ганчіркою. До речі, і лінії від олівця, якими наносили малюнок, при цьому також знімаються.

Писанки, написані на "домашніх" яйцях, що є заплідненими, довгий час можуть залишатись цілими, і не зіпсувавшись, з часом висохнути. Яйце з птахофабрик є здебільшого не запліднене і тому писанку залишати "не видутою" не можна, оскільки вміст яйця з часом зіпсується і писанка лопне. Отже, щоб писанка довше зберігалась, доцільно її "видути" ще до того, як віск буде знятий. Найзручніше це робити за допомогою круглого заточеного надфіля, яким спочатку проколюємо писанку з одного торця і обертальними рухами робимо невеликий отвір в шкаралупі. Повторюємо це з Іншого, протилежного кінця писанки. Потім тримаємо писанку двома руками над склянкою, дуємо в один із отворів, через інший буде витікати білок і жовток. Після повного видалення вмісту яйця віск з писанки краще знімати в духовці, оскільки при цьому висушується і внутрішня поверхня шкаралупи. Роботу закінчено.

Наостанок потрібно змити віск, для цього нашу писанку треба нагріти на свічці (чи якомусь вогнику) і розтоплений віск акуратно обтерти шматком матерії. На цьому кінець – ділу вінець.

Ось така моя перша писанка, як виявилось намалювати її не так вже й складно, а всім хто візьметься за цю цікаву справу бажаю успіху та творчого натхнення, даруйте свої писанки вашим рідним та близьким, або покладіть на видному місці: це – оберіг.

Христина Максимчук. Я захоплююся писанкарством. Хочу і вас з цим познайомити, адже писанка – це шедевр мініатюрного живопису, створеного талановитими руками народу.  Саме у зашифрований зміст розпису народ вкладав життєву мудрість, розуміння краси, щедрість художнього обдарування, безпосередність у сприйнятті чарівної української природи. Це той мистецький багаж, творче засвоєння якого забезпечує подальший успішний розвиток народного мистецтва. Це не проста цікавість, не швидкоплинна мода, а глибоке природне тяжіння людини до своєї власної сутності, природи свого духовного єства.

Наташа Скаківська. Із давніх-давен яйце, як і дерево, вважалося символом весняного пробудження природи, зародження життя, продовження роду тощо. Період приходу весни, який у давні часи був справжнім святом для хлібороба, на території України припадає на кінець квітня – початок травня. І ось у сиву давнину наш, ще не хрещений, люд: і хлопці, і дівчата, і старі, і малі – йшли до весняного лісу, де піснями й танцями, гаївками та хороводами славили воскресіння природи, її відродження і розквіт. Возвеличували життєдайну силу сонця як першооснови життя. Прославляючи вічний закон пробудження природи на землі, возвеличували і вшановували водночас один із головних символів цієї пори – яйце, з якого, як вважалось, і почалося життя на Землі. Розписували яйце символічними знаками, котрі згодом трансформувалися в орнамент. Так і виник звичай робити писанки. У дохристиянські часи писанка виконувала роль оберегу.

Максим Войнарівський. Ця традиція, як і найдавніший орнамент, частково збереглася й досі: трикутники, спіралі, клинці, трироги і свастики – все це знаки різних ритуалів і священних магічних чисел, котрі в свідомості сучасників не втратили оберегового значення. Раніше розписувати писанки можна було лише у чітко визначений час, з певними замовляннями. Чарівні знаки писалися відповідними кольорами. І нині частково збереглася символіка знаку і кольору.

Обираючи писанкові мотиви, надавали перевагу тим, у яких прославлялася земля, вода, звичаї і обряди. Сонце малюють у вигляді кола, ружі, зірку – у вигляді променів, воду у вигляді хвиль. Настає Великодня ніч і земля відкривається, і можна знайти скарби. Цілу ніч горять вогні. Вогонь свічки, багаття – неодмінні атрибути Великодня: останню ніч Христа апостоли грілися біля багаття.

У Великодню ніч не лягали спати і не роздягалися: Бог роздає щастя тільки тим, хто не спить. У церкві відбувається урочистий ритуал – святкова служба, святять паску, писанки, крашанки, масло, ковбасу, сіль.

Віталій Заріч. Цей вид мистецтва поширений у багатьох народів світу. З писанками і фарбованими яйцями (крашанками) пов'язано безліч легенд, повір'їв, переказів, звичаїв, традицій, обрядів, які виникли ще в язичеську добу, видозмінювалися, а з прийняттям християнства набули нової якості - пов'язаної з дійством освячення паски під час найголовнішого християнського свята - Великодня. Звідси і їхня назва - «великодні яйця».

В уявленнях багатьох народів яйце втілювало джерело життя і всього всесвіту. У стародавніх персів, індіанців, візантійців, а також у древніх греків та римлян вважалося, що всесвіт виник з яйця. Стародавні індо-іранські легенди теж це підтверджують. Предки слов'ян називали розписані яєчка «красними яєчками».

Ігор Сірий. Писанка  — символ Сонця; життя, його безсмертя; любові і краси; весняного відродження; добра, щастя, радості.

Писанки використовували як опредмечений символ кохання, даруючи їх юнці. У народній медицині ними «викачували» хвороби. Свячені писанки закопували у землю (на високий врожай), клали у домовину, у ясла для худоби. Лушпиння із писанки кидали «на щастя» на дах оселі та ін. Цікаво, що писанкарство було притаманне лише тим етнічним групам, які стали називатися українцями.

Легенда каже: «І дивне диво сталося. Де впала сльоза з Маріїних святих очей, там на яєчках зацвіли чудові квіточки, гарні метелики, ясні зірочки. Усі яєчка в кошику засяяли різними кольорами веселки! Марія зраділа і почала роздавати ті яєчка людям.

 - Радуйся! – казала вона кожному, коли подавала яєчка, - Христос воскрес! Христос воскрес!»

На пам’ять про це диво пишуть в Україні писанки. А на Великдень дарують їх рідним і друзям і шанують, як великі скарби.

Писанки пишуть для дарунків.

Надія Біньковська. Наша мета - зробити так, щоб більше людей змогли дізнатись про писанкарство і, можливо, самі навчились робити писанки. Ви зможете прочитати про історію виникнення цієї традиції, навчитись визначати, що саме зображено на писанці, що означає кожен символ і навіть колір. Ви дізнаєтесь, якими інструментами потрібно користуватись, ознайомитесь зі схемами поділу яйця на поля, послідовністю нанесення візерунка. Ми будемо тримати вас в курсі останніх новин зі світу писанки і ознайомимо з різними цікавими фактами. В нашій галереї ви зможете побачити мої роботи та композиції, також роботи, наших учнів. А ще ми вам покажемо писанки, що виготовлені незвичною технікою.

Я сама ще не професіонал, але постійно вдосконалююсь і хочу поділитись тим, що вже вмію. Тож давайте вчитись разом…

Література:

1.     Манько В. "Українська народна писанка». Львів: "Свічадо".2005

2.     Великдень. Звичаї, обряди, страви. Львів: "Свічадо". Львів, 2009

3.     Онлайн-журнал "Українські традиції"

4.     www. traditions.org.ua

5.     E-mail: pusano4ka@gmail.com

6.     Copyright © 2002-2006. Державна бібліотека України