Жінки в історії України

(літературно-мистецька композиція)

Мета: знати все про Україну.

Час проведення – 45 хв.

Обладнання: Інтерактивна дошка, проектор, електронні носії.

Демонстраційний матеріал: Презентація «Жінки в історії України».

Хід виховного заходу

1.     Організаційний момент.

2.     Основна частина.

 Вступне слово бібліотекаря: Протягом багатьох століть люди оспівували та прославляли в піснях і віршах образ матері - берегині чи коханої жінки, благословляючи її ім'я. Деякі філософи вважали, що доля жінки - у домашньому господарюванні та материнстві. На їхній погляд, жінка не здатна до великих справ і почуттів. Але українки вже багато століть виявляють і велич почуттів, і талант материнства, і велич справ.

Життя та громадська діяльність мудрої та справедливої княгині Ольги вивели Русь на світову арену. Сама жінка змусила державних мужів рахуватися з інтересами її країни, поважати її. Весь світ знає про вродливу українську дівчину, яка полонила серце молодого султана Сулеймана і стала всемогутньою Роксоланою. Перебуваючи далеко за межами рідної України, вона сприяла розвитку національної культури, дбала про добробут народу.

Можна навести чималий список жінок, які прославляли рідну землю. Це поетеси Леся Українка та Ліна Костенко, художниця Катерина Білокур, співачки Раїса Кириченко та Ніна Матвієнко, актори Соломія Крушельницька та Євгенія Мірошниченко і багато-багато інших.

Отже, проклавши разом дорогу в минуле, зробимо з вами спробу з'ясувати, у чому ж загадковість і велич жіночих постатей. Кого приховує історія під цими іменами?

У іноземців, що відвідують Україну, раз-у-раз паморочиться голова. Не тому, що для них шкідливе свіже повітря. І не тому, що вони занадто жваво крутять головами розглядаючи чудовий український краєвид.

Причина цьому – кількості красунь на квадратний метр території.

Українська жінка – особливий феномен. Він не має аналогів у світі. Хоча, що тут говорити: кожна жінка це особливий феномен. Але українська – і поготів. 

Українка мила, привітна, скромна, трохи мрійлива. Природна грація, вишуканий смак, витонченість в почуттях – усе це однаково властиво всім нашим жінкам.

Велика Княгиня Київська Свята рівноапостольна Ольга

Бібліотекар. Віками ткалось мереживо народних переказів про велику княгиню Ольгу як діяльну, мудру правительку й захисницю землі Руської.

Перша учениця. Образ Ольги постає перед нами зі сторінок «Повісті минулих літ» Нестора - літописця, візантійських хроністів і письменників. У видатній пам'ятці часів Київської Русі - Софіївському соборі в Києві - на фресці відновлене портретне зображення княгині Ольги.

Згідно з літописною традицією, Ольга була родом зі Пскова, доводилась родичкою правлячому тоді на Русі Олегу. У 903 році її віддали заміж за Ігоря, сина Рюрика, майбутнього великого князя.

Юність княгині припала на другу половину правління Олега, період, позначений бурхливими подіями, зокрема походами на Візантію. Після смерті Олега чоловік Ольги Ігор Рюрикович став повновладним правителем Русі. Далекі походи Ігоря відволікали від внутрішніх подій, і Ольга дедалі більше входила у справи управління державою.

У 942 році в Ігоря й Ольги народився син Святослав. Очевидно, він був у них не першою дитиною, проте в історію увійшов тільки він. Восени 945 року Ігор вирушив за даниною до древлян, де й був убитий.

Після непередбаченої смерті Ігоря влада перейшла до рук його дружини Ольги (995- 964 рр.), бо син покійного Святослав ще не досяг повноліття. Як свого часу Олег, Ольга виявилась надзвичайно вольовою та владолюбною особою, і тривалий час після досягнення Святославом повноліття вона продовжувала управляти величезною державою.

На відміну від своїх попередників, Ольга намагалась розв'язувати проблеми, що виникали, не силою зброї, а шляхом переговорів, не прагнула загарбувати чужі землі. Насамперед вона домагалася зростання міжнародного авторитету України, її визнання найбільшими на той час державами рівноправною.

У роки правління Ольги не відбулось воєнних зіткнень ні з Хазарією, ні з печенігами.

Ольга до кінця свого життя фактично управляла Руссю. Під час навали печенігів на Київ у 968 році Ольга очолила оборону міста.

Померла велика княгиня Київська 11 липня 969 року. Поховали її за християнським звичаєм, в одній із побудованих нею в Києві церков

Демонстрація слайду №2-3 з презентації.

Анна Ярославна – королева Франції!

Друга учениця: Донька київського князя Ярослава Мудрого Анна народилася в одна тисяча двадцять четвертому році. Її дитячі роки і юність пройшли в Києві.

У той час Київ вирував активним громадським і культурним життям. Відкривалися школи, засновувалися бібліотеки, переписувалися і перекладалися книжки. Отже, Анна зростала у атмосфері держави, що на той час була однією з наймогутніших і найрозвиненіших у світі.

З часом слава про красу й розум київської князівни полинула по всій Європі. Коли Анні виповнилося 22 роки французький король Генріх І попросив її руки. Офіційна згода на шлюб була надана.

Під час вінчання Анна подарувала чоловіку привезене з Києва Євангеліє, писане кирилицею. Всі пізніші королі Франції аж до революції 1793 року приносили клятву на цій святій книзі, навряд чи знаючи, що належала вона самому Ярославу Мудрому.

Займаючи високе становище у тогочасному французькому суспільстві Анна брала діяльну участь у керуванні державою.

Її підпис часто зустрічався на ділових паперах французького двору поряд з «хрестиком» неписьменного короля. У Франції Анна поширювала традиції Київської Русі, насамперед повагу до освіти, культури і мистецтва.

Після смерті Генріха І Анна зберігала титул королеви і керувала Францією від імені неповнолітнього сина Філіпа.

Цікаво, хоч хтось із сучасних французів усвідомлює, що такі французькі національні риси, як вишуканість, елегантність, потяг до мистецтва і літератури сформувалися завдяки дочки Ярослава Мудрого Анни? Чинавряд.

Розповідають, що в 30-і роки сталінського беззаконня, коли більшовики хотіли знищити Софійський собор, французький письменник Ромен Роллан зустрівся зі Сталіним у Москві і захистив храм, заявивши, що його не можна руйнувати хоча б тому, що збудований він батьком французької королеви Ярославом Мудрим.

Демонстрація слайду №4-5 з презентації.

 «А я не скорилась». Дивовижна русинка Роксолана

Третя учениця:. Анастасія Лісовська народилась у перших роках XVI ст. У 1520 році потрапила в татарський полон п'ятнадцятилітньою донькою рогатинського священика Гаврила Лісовського. Вона була продана в рабство й потрапила в гарем турецького султана Сулеймана. Уже через рік завдяки своїй красі, розуму, гордості та сміливості вона вибилася з простих рабинь у султанські жони.

Розумна, вродлива й енергійна Роксолана мала великі здібності, писала вірші, вела щось на зразок щоденника, досконало знала французьку мову. Отримавши ще вдома хорошу освіту, Хуррем постійно поповнювала її читанням різних книг у султанській книгозбірні. Вона була однією з найосвіченіших тоді у світі жінок, відігравала значну роль у політичному житті Османської імперії, стала першою порадницею падишаха.

Роксолана цікавилась міжнародними справами, мала великий дипломатичний хист. Вона вільно спілкувалась латиною з послами європейських країн - польським королем, королевою Угорщини, листувалася з правителями Венеції та Персії, перебувала поруч із Сулейманом на прийомах і бенкетах.

Винятковість долі Роксолани в тому, ким вона стала. Дивовижна бранка не лише мала трьох синів і доньку, яких султан називав «утіхою своєї душі», а й великий вплив на свого чоловіка, на політичне та соціальне життя Османської імперії. І все це відбувалось на Сході, де для жінки неприпустиме втручання в державні справи.

А Роксолані був даний титул великої султанші Стамбульської. Такої честі не знала жодна жінка Туреччини!

41 рік пробула Настя Лісовська султаншею Туреччини. Саме стільки наймогутніша у світі держава не чинила нападів на Україну, більше того, ще й стримувала татар. Для козацької держави це було велике благо, бо врятувало від загибелі. Розуміючи неможливість повернення до рідного краю, Роксолана прагнула полегшити долю свого нещасного народу.

Туга за рідним квітучим краєм почала гнітити її, позбавила сну та спокою. Відчуваючи близьку смерть, могутня Роксолана відкликала сина з далекого походу, щоби передати останнє прохання про рідну землю. «Помираю, сину, - мовила Настя, помираю, так і не побачивши України, тихого гаю біля річки. Так і не вклонившись могилам батьків. Не почувши ні зозулі, ні соловейка. Хоч би на мить усе це побачити і почути».

У Стамбулі велика міська дільниця носить ім'я Хасекі, тут знаходяться мечеть, притулок і лікарня, збудовані за сприяння Роксолани, і все це на місті Апрет-базару, де колись продавали людей у рабство.

Біля мечеті Сулеймана Пишного, поруч із його восьмигранною гробницею, - теж кам'яна восьмигранна усипальниця Роксолани, єдиної султанші в тисячолітній історії Османської імперії, взагалі єдиної в історії жінки, яка удостоєна такої честі.

Бібліотекар: Ім'я Роксолани ввійшло в історію як символ розуму, стійкості духу, величі, показавши всьому світу, що таке краса, мудрість і чарівність української дівчини.

Саме їй, цій славетній султанші, присвятив один зі своїх найкращих творів видатний український письменник Павло Загребельний, назвавши його «Роксолана».

Демонстрація слайду №6-8 з презентації.

 Соломія Крушельницька – найвидатніша оперна співачка світу.

Четверта учениця: Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Федір Шаляпін і інші оперні зірки першої величини.

Народилася Соломія Амвросіївна у 1872 році в селі Білявинці нинішньої Тернопільської області. Походить із шляхетного й старовинного українського роду. У дитинстві співачка вивчила багато народних пісень.

Після закінчення Львівської консерваторії вона поїхала до Італії. Її голос захопив італійців силою звуку, дзвінкістю, соковитістю, віртуозною технікою, благородним тембром, ліризмом і драматизмом.

З 1890 року почались її тріумфальні виступи на кращих сценах світу. Але майже щороку співачка виступала з концертами у Львові, Тернополі Чернівцях та інших містах України.

З біографії Соломії Крушельницької варто навести такий цікавий факт: 17 лютого 1904 року в міланському театрі «Ла Скала» відбулася прем’єра нової опери Джакомо Пучіні «Мадам Батерфляй».

Ще ніколи композитор не був так упевнений в успіху. Але глядачі оперу освистали. Славетний маестро мало не наклав на себе руки. Друзі порадили Пучіні запросити на головну партію Соломію Крушельницьку.

Через три місяці відбулася прем'єра оновленої «Мадам Батерфляй». Цього разу – тріумфальна. Після вистави, зворушений Пучіні подарував Крушельницькій свій портрет із написом: «Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй».

Мало хто має сумнів у тому, що оперні голоси України одні з найкращих в світі. Італійцям у нас можна багато чому повчитися.

Що ж, підемо далі.

Демонстрація слайду №9-10 з презентації.

 Чарівний світ Катерини Білокур

Бібліотекар: У високому та світлому сузір'ї діячів культури рідного народу пломеніє незгасним вогнем зірка Катерини Білокур, яка виписувала на своїх полотнах диво - чари української землі.

Пабло Пікассо зазвичай про інших художників казав: «Я потопаю в цих бездарах». Але про авторку даних робіт він озвався так: «Якби в нас була художниця такого рівня, ми змусили б заговорити про неї увесь світ». Ім'я цієї художниці –  Катерина Білокур.

П’ята учениця: Нелегким був шлях Катерини Білокур. Народилась вона 7 грудня 1900 року в селі Богданівка в селянській родині. Родина жила убого. Катрю не посилали до школи. Дівчині подарували букваря, і вона сама навчилась грамоти. З дитинства Катерина тяглась до книжки, до творчості. Вона добре шила, вишивала. А одного разу їй захотілося щось намалювати. Сажею на полотні намалювала «якихось видуманих» птиць - пригадувала потім уже відома художниця.

Затуркані, темні батьки не розуміли нестримного потягу дочки до того святого малярства. Та на життєвому шляху дівчини зустрілись люди, які відчули природний дар дівчини й допомагали їй у самоосвіті. Учитель Іван Григорович Калита давав читати Катерині книжки. У його гостинній хаті вона ознайомилася з альбомом репродукцій Третьяковської картинної галереї.

Чарівна природа рідного села, розмай дерев, квітів, запашних трав стали для Катерини Білокур академією мистецтв.

Дівчина самотужки осягає таємниці техніки живопису. Милуючись кожною віточкою, листочком, травинкою, гілочкою, блакитним небом, вона у природи навчається поєднувати кольори та їх відтінки. Перші твори художниці-самоучки намальовані вугіллям, рослинними фарбами. На жаль, ці роботи не збереглись.

Олійними фарбами вона почала малювати портрети рідних та односельчан на фанері. Про те, що перед малюванням картин полотно ґрунтують, Білокур тоді не знала.

Саморобні пензлики, рослинні фарби, які виготовляла з буряків, калини, бузини, цибулі, різних трав, - саме цим творила вона свої картини.

Катерина Білокур хотіла вчитись на художника, але без освіти її не прийняли до спеціалізованого навчального закладу. Вона вирішує опанувати художню майстерність самостійно. Марно намагались батьки відвернути доньку від «безглуздого», за їхнім висловом, заняття. Мистецтво стало її мрією, її життям.

З великим успіхом пройшла в 1941 році в Полтаві перша індивідуальна виставка робіт Катерини Білокур. Далі експонувалась на виставках у багатьох містах, зокрема в Москві, Парижі.

Померла Білокур 1961 року від важкої хвороби. Похована вона в центрі села Богданівка.

В її хаті відкрито музей. Катерина Білокур була удостоєна звання Народного художника України.

Демонстрація слайду №11-16 з презентації.

 Слово Лесі Українки було твердою крицею

Шоста учениця: Серед найвідоміших жінок сучасної і давньої України займає місце знов таки – ні, не міфічна особа або зірка світової опери – знов таки жінка, ім'я якої – Лариса – починається з літери «Л». Літературний псевдонім цієї поетеси теж починається з літери «Л».  Не маю сумнівів, ви здогадалися, що це – Леся Українка!

Вже сонечко в море сіда;

У тихому морі темніє;

Прозора, глибока вода,

Немов оксамит, зеленіє.

На хвилях зелених тремтять

Червонії іскри блискучі

І ясним огнем миготять,

Мов блискавка з темної тучі.

А де корабель ваш пробіг,

Дорога там довга й широка

Біліє, як мармур, як сніг,

І ледве примітне для ока.

Рожевіє пінистий край;

То іскра заблисне, то згасне…

Ось промінь остатній! Прощай,

Веселеє сонечко ясне!

Леся Українка залишилася жити. Вона і зараз серед нас. Адже людина живе стільки, скільки її пам'ятають. Невеличкий нюанс. Лесю Українку українці цінують набагато більше, ніж своїх легендарних правителів, воєначальників і героїв, що присутні в їх гаманцях. Так Володимир Великий – це одна гривня, Ярослав Мудрий – дві, Богдан Хмельницький – 5, гетьман Мазепа – 10, Микола Грушевський – 50, а Леся Українка – 200.

Ось воно як. Добре, підемо далі.

Демонстрація слайду №17-18 з презентації.

Зірка світової опери – Євгенія Мірошниченко.

Сьома учениця: Повернімось до нашого рейтингу.

8 щаблинку у плеяді серед найвідоміших жінок сучасної і стародавньої України займає –  знов таки зірка світової опери – Євгенія Мірошниченко.

На неї посилаються в Інтернеті 56.000 сайтів.

Євгенія Семенівна Мірошниченко народилася у 1931 році в селі Радянське Харківської області.

Закінчила Київську консерваторію, стажувалася у міланському театрі "Ла Скала".

40 років – з 1957 по 1997 – вона була незмінною солісткою Київського театру опери та балету і викладала в консерваторії на кафедрі сольного співу.

Демонстрація слайду №19 з презентації.

 Улюблена поетеса сучасності Ліна Костенко

Бібліотекар: Жінка з легенди - так називають Ліну Василівну Костенко, найяскравішу зірку на небі сучасного українського письменництва.

Восьма учениця:

І все на світі треба пережити,

І кожен фініш – це, по суті, старт,

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.

Тож веселімось, людоньки, на людях,

Хай меле млин свою одвічну дерть.

Застряло серце, мов осколок в грудях,

Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,

Хай буде все пробачене пробачено,

Хай буде вік прожито, як належить,

На жаль, від нас нічого не залежить...

А треба жити. Якось треба жити.

Це зветься досвід, витримка і гарт.

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.

Отак як є. А може бути й гірше,

А може бути зовсім, зовсім зле.

А поки розум од біди не згірк ще, –

Не будь рабом і смійся як Рабле!

Українській літературі таланить на великих жінок. Ліна Костенко - поетеса вищої інтелігентності та порядності, не ласа ні до слави, ані до почестей. У творчому житті вона залишалася сама собою.

Ніжний лірик, глибокий філософ - привернула увагу до своєї поетичної творчості ще в 1950-1960 роках. Її справедливо називають однією із предтеч поетів-шестидесятників, її самобутній талант шукав нові теми та проблеми, нові барви для своєї творчої палітри. Шлях поетеси в літературі був складним, неоднозначним. Перший успіх. А потім 16 років вимушеного мовчання.

Поезія Ліни Костенко торкає серця читачів, по-справжньому хвилює та змушує замислитись про сенс свого власного життя.

Її самобутня творчість характеризується ідейно-тематичним і жанровим розмаїттям ліричних і лірико-епічних творів. Свого часу Ліна Василівна стала легендою в українській літературі, як і героїня її твору Маруся Чурай.

Щастя... У кожної людини воно своє. Якою ж буде та життєва стежина? Хочеться жити відкрито, не ховаючись, не тікаючи від труднощів.

Найбільше щастя - відчувати, що ти потрібен людям. Прожити своє життя так, щоби бути людиною в широкому розумінні цього слова. Старовинна мудрість каже, що людина - творець свого щастя. Справжнє щастя - це передусім уміння любити життя й людей. І вчить цього нас безсмертна поезія Ліни Костенко:

Демонстрація слайду №20-21 з презентації.

Золотий голос України Ніна Матвієнко

Дев’ята учениця: Лине пісня, негучна, гарна. Народна пісня. І витончена її мелодія бринить легко, наче натхнення самої весни. «Піснею до серця - серцем до народу», - кажуть у народі, а отже, до далеких коренів нашої історії.

Пісня! Вона - серце народу, його душа, його крила. Витворена народом, пісня пахне травневими дощами, синіми льонами, материними руками. Скільки людей, затамувавши подих, слухали її трепетне й лагідне тужіння...

Українським соловейком назвав Дмитро Гнатюк Ніну Матвієнко. І справді, у неї неповторний фольклорний стиль співу. Ніна - дуже тонка душа, завжди безпосередня у своєму співі. Сольний спів Матвієнко своєрідний, оригінальний. Він, як чисте ранкове повітря, непомітно проникає в серце, зачаровує магією м'якого голосу, глибиною почуттів, трагізмом людським. Співачка майже ніколи не повторює один і той же репертуар. Майстерністю народної артистки України, лауреата Державної премії імені Тараса Шевченка Ніною Матвієнко захоплювались у багатьох країнах. Найбільшої глибини сягнула співачка у виконанні народної пісні.

Її народність бере витоки з історії отчого краю, його легенд, балад, від мудрої селянської філософії, в основі якої - розум, доброта, внутрішній протест проти неправди.

Народилась вона на Житомирщині. У сім'ї було одинадцятеро дітей.

Любила спорт, зокрема ручний м'яч. Була і в акробатичному гуртку. Після школи пішла на коростенський завод «Хіммаш», улаштувавшись кранівницею. Мрією Ніни Матвієнко було поступити до студії театру.

Закінчивши в університеті факультет української мови та літератури, пізнавши історію пісні, вона стала співачкою.

Коло її захоплень різноманітне, але найближчою стала пісня.

Прислухайтесь, як співає Ніна Матвієнко, і ви станете щедрішими, чистішими в помислах і ділах своїх.

Демонстрація слайду № 22-24 з презентації.

 Заключне слово

І не дивлячись на те, що чоловіки - сильна половина перед нашою слабкою, але ж перед прекрасною половиною вони схиляють голови. Дійсно, жінки гідні цього. Та як їх можна не любити, коли вони все знають, усюди встигають: виховати дітей, зберегти тепло родинного вогнища, бути водночас хорошим спеціалістом на роботі й доброю господинею вдома. Вони успішно вирішують усі ці проблеми й залишаються перш за все жінками.

У кожній квітці - своя чарівність. Так само, як у кожній жінці. Треба лише вміти бачити, уміти дивитись.

До цих прекрасних слів хочеться додати побажання здоров'я, щастя, любові та поваги. Кохайте і будьте коханими.

Список використаної літератури:

1. Видатні постаті в історії України ІХ -ХІХ ст.: Короткі біогр. нариси.

Іст. та худож. портр. / В.І.Гусев, В.П.Дрожжин, Ю.О.Калінцев та ін. - К. :

Вища шк., 2002. - 359 с. : іл.

2. Дрофань Л. Берегиня / Л.Дрофань. - К. : Молодь, 2004. - 206 с. : іл.

3. Луговий О. Визначне жіноцтво України : Іст. життєписи / О.Луговий.

- К. : Дніпро, 1994. - 334 с.

4. Українки в історії / за заг. ред. В.Борисенко. - К. : Либідь, 2004. -

328 с. : іл.

5. Угніч Р.М. Бути жінкою / Р.М.Угніч // Вивчаємо укр. мову та л-ру. -

2005. - № 10. - С. 16-19.

6. Хорунжий Ю. Шляхетні українки: Есеї-парсуни / Ю.Хорунжий. - К. :

Вид -во ім. О. Теліги, 2004. - 208 с. : іл.

Матеріал підготувала Н.Біньковська