Крути: у житті завжди є місце подвигу
(година спілкування,
присвячена бою під Крутами)
Мета: розширити знання учнів про трагічні події січня 1918
року під Крутами; на прикладі подвигу однолітків формувати й
розвити мотивацію, спрямовану на підготовку до захисту Вітчизни; виховувати
почуття патріотизму, поваги до історичного минулого українського народу, борців
за незалежність України.
Час
проведення – 45 хв.
Обладнання:
книжкова
виставка «Листки, обпалені війною», на які представлені експонати часів війни:
автомат, протитанкова граната, планшет, портупея, фляга. Плащ-палатка для
виступаючих. Інтерактивна дошка, проектор, електронні носії.
Демонстраційний
матеріал: Презентація «Імена земляків у літописі Великої Вітчизняної війни».
Хід виховного заходу
1. Організаційний момент.
2. Основна частина.
Зал прибрано квітами й вишитими рушниками.
Над сценою прилаштовано великий плакат, на якому - слова:
І слава їх встає не вмерши,
Ятрить крізь відстані і час.
Було їх триста. Триста перший –
І ти,
І я,
І кожен з нас.
П. Шкрабюк
Вступне слово бібліотекаря: Український народ щороку вшановує
пам’ять молодих борців за волю,
полеглих під залізничною станцією Крути. Ця битва, яку небезпідставно
порівнюють зі всесвітньо відомим боєм під Фермопілами, стала символом героїзму
та відданості Українській державі й національній ідеї, а її дата – 29 січня 1918 року – днем
національної трагедії.
25 січня 1918 року на засіданні
Української Центральної Ради було прийнято IV Універсал, який проголошував
незалежність Української Народної Республіки. Проте більшовицька влада не хотіла
віддавати свого «молодшого брата». Після захоплення Харкова та Полтави
більшовики спрямували своє п’ятитисячне військо під проводом лівого есера
Муравйова на Київ.
Учень. 300 українських юнаків-добровольців виступили на захист
Української Народної Республіки і прийняли на засніженому полі нерівний бій із
майже п’ятитисячною армією більшовиків. Основу українських добровольців
складали бійці створеної за ініціативою молодіжного Братства Українських Самостійників
Юнацької школи імені гетьмана Б.Хмельницького та Студентського куреня імені
Українських Січових Стрільців – переважно студенти Київського університету,
Київського політехнічного інституту та учні старших класів київських гімназій.
Ще юнаки, ще майже діти,
А навкруги і смерть, і кров.
На порох стерти, перебити! –
Іде на Київ Муравйов.
Полків його не зупинити,
Та рано тішитесь, кати:
Коли стають до зброї діти,
Народ цей – не перемогти.
В мороці неладу, в пітьмі підлот –
Ваші пісні молодечі,
Лет ваш орлиний, нестримний лет,
Лет крізь вітри і хуртечі.
Що там, що вперше з рушницею йти ,
Що там, що тому п’ятнадцять, –
Так хороше вам на ворога йти,
Співом гучним захлинатись.
Хай вам вітри вибігають на шлях,
Просять вернути, голосять, –
«Щоб наша доля…» – лунає в полях,
«Щоб краще в світі жилося».
Учень. 300 юнаків – цвіт тодішньої української патріотичної
молоді – поклали буйні голови, захищаючи від інтервенції Українську Народну
Республіку.
А що було під Крутами? Хто були
ті юні завзятці? Якої вічної нагороди сподівались юнаки, вирушаючи в бій? Чи
вони вірили в свою перемогу? Чи сподівались на свою силу? Чи то були козаки,
окурені порохом, призначені до військової справи? Ні. То були гімназисти і
молоді студенти, не призначені до військової справи. Вони не визнавали ні права
війни, ні права смертної кари. Їх душам було огидне всяке насильство, убивство,
бій.
Бій під залізничною станцією Крути
належить до однієї з найбільш трагічних сторінок української історії. Але
трагедія була не лише в тому, що під Крутами загинув цілий Студентський Курінь.
Справа, за яку вони полягли, є справді священною, тож смерть трьохсот борців на
полі бою не можна сприймати лише як трагедію. Трагедія полягала в тому, що
внаслідок тодішньої політики Українського Уряду українська держава лишилася без
своєї збройної сили, без армії. Трагедія була в тому, що на розпачливий заклик
Уряду, виданий до українського народу в останні хвилини «Бороніть Україну в
небезпеці! Московська армія наближається до Києва!», відгукнулися лише
студенти, які й виступили захищати Україну.
Учень. У такий вирішальний для Української Держави час,
український уряд, не маючи дисциплінованого, готового до рішучого опору
війська, залишився безборонним. Тому з початку січня 1918 року в Києві почалося
формування Студентського куреня Січових Стрільців, а водночас і Гайдамацького
коша.
Молодь Києва щиро відгукнулася на
відозву організаційного комітету Студентського куреня. У другій половині січня
до Січових Стрільців було записано 300 осіб, виключно з добровольців-студентів
вищих шкіл Києва, учнів вищих класів українських гімназій, невеликого складу
Першої української юнацької військової школи та кільканадцятьох слухачів школи
військових лікарських помічників, найстаршому з яких – 21 , молодшим по 14-16
років.
27 січня 1918 року виїхали молоді
вояки з Києва – в напрямі Бахмача, та доїхали тільки до малої станції Крути (залізнична
станція між Бахмачем і Ніжином). Далі був ворог. Тут і окопались молоді юнаки,
тут і зав’язався бій із вимуштруваним та добре озброєним ворогом.
Бій розпочався о 12 годині дня і фактично
безперервно тривав до пізнього вечора. Юнаки мужньо відбивали атаку ворога, не
залишаючи своїх позицій. Протягом п’яти годин українські підрозділи стримували
ворожі напади. Проте невдовзі, скориставшись кількісною перевагою, наступаючі
зламали оборону і почали оточувати українські частини. Розуміючи безвихідність
свого становища, бійці Студентського куреня пішли в атаку і були майже всі
знищені. 27 студентів і гімназистів (серед них: Лизогуб, Попович, Шульгін,
Кальченко, Ганкевич та ін.) були захоплені і замордовані.
Учень.
Тут юнь прекрасна і свята
Встелила землю в мить єдину…
Це був перший і останній
бій юних захисників української незалежності, а для більшості – перша і остання
у їхньому житті ніч, проведена поза батьківським домом.
Уже в березні 1918 року,
після підписання більшовиками Брестської мирної угоди і
з поверненням уряду УНР до Києва, за рішенням Центральної Ради від 19 березня
1918 року було вирішено урочисто перепоховати полеглих студентів на Аскольдовій
могилі. Коли армія УНР повернулася, на полі було зібрано кілька десятків тіл
полеглих і перевезено їх до Києва, де відбулася громадська жалоба і поховання.
19 березня їх було поховано в братній могилі на Аскольдовому цвинтарі. На
церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді
героїчним.
На Аскольдовій могилі
Поховали їх -
Тридцять мучнів - українців,
Славних молодих...
На Аскольдовій могилі
Український цвіт! -
По кривавій по дорозі
Нам іти у світ.
На кого посміла знятись
Зрадницька рука?
Квітне сонце, - грає
вітер
І Дніпро - ріка...
На кого завзявся воїн?
Боже, покарай!
Понад все вони любили
Свій коханий край.
Вмерли в Новім Заповіті
З славою святих.
На Аскольдовій Могилі
Поховали їх.
П. Тичина, 1918 рік
Перегляд фрагмента фільму «Лист без конверта» із серії «Невідома
Україна».
Ведучий. У наших предків був звичай: у день поминання могили
мертвих устеляти квітами і запалювати свічки. Запалимо й ми свічки в пам’ять
загиблих у боротьбі за утвердження незалежної України юнаків.
Учні-читці підходять до столу і запалюють свічки.
Триста їх, як цвіт рясний, весняний,
В снігових заметах залягло:
В їх серцях одне палке бажання
Й в лютий холод полум’ям цвіло.
Вшануємо пам’ять героїв,
замордованих під Крутами, хвилиною мовчання
Ведучий. Трагічна загибель
студентського куреня стала символом патріотизму і жертовності в боротьбі за
незалежну Україну. Подвиг українських юнаків, що своєю кров’ю окропили святу
землю в боротьбі за волю України, навічно залишиться в історії як символ
національної честі...
Вони – студенти,
курсанти, школярі – виявилися у своєму патріотизмові вище за класові інтереси
і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім'я волі свого
народу. У масштабах всесвітньої історії ця битва,
може, й незначна. Вона не є зразком військового
мистецтва. Проте вона – символ нескореного духу нашої нації.
Любіть Україну, як вірні
сини,
Віддати життя їй готові,
Як юні сини, що життя
віддали
Під Крутами всі, як
Герої…
В. Криволап.
Використані джерела
1.
Позакласні заходи з історії / Автор-упорядник
Ф.Л.Левітас. – Х.: Вид. гр. «Основа», 2004. – 160 с.
2.
Новітня історія України. Частина перша. 1914-1939.
Підручник для 10 класу. – К.: Генеза, 2011 – 352 с.
3.
Сергійчук В., Гаврилюк Я. Героїка трагедії Крут. – К.: Городенський,
2004.
4.
http://www.osvita-horodok.lviv.ua
5.
http://shkola-4.org.ua/3/4/26--ponad-krutami-vichnist-u-surmi-surmit.html
7.
http://uareferat.com/ukr/details/22041
Комментариев нет:
Отправить комментарий